No Image

Які хронологічні межі мала економічна криза в україні початку хх ст

СОДЕРЖАНИЕ
0
24 просмотров
05 июня 2019

Лекція 1

Тема. Вступ. Україна на початку ХХ століття

1. Політичний і соціально – економічний розвиток України у складі Росії та Австро – Угорщини

2. Проблеми становлення та консолідації української нації. Процес політизації українського суспільства та визвольного руху

3. Політичні партії та їх практична діяльність у створенні державності

4. Розвиток культури на початку ХХ ст. Освіта. Наука. Видатні вчені. Українська преса та видавництва

5. Здобутки майстрів літератури і мистецтва

6. Духовні цінності українців. Церковне життя

Політичний і соціально – економічний розвиток України у складі Росії та Австро – Угорщини

У складі Російської імперії:

На початку ХХ ст. майже 21 % усієї промислової продукції Російської імперії вироблялося в Україні. Заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського та Бобринського виробляли близько 60 % цукру – рафінаду Російської імперії.

В Україні у 1913 р. вироблялося: 69 % загальноросійської продукції чавуну; 57 % — сталі; 58 % — прокату; 20,2 % усієї продукції машинобудування та металообробної промисловості Росії.

На Україну припадало 70 % усього видобутку сировини імперії та всього 15 % її потужностей у виробництві готових товарів.

Особливості економічного розвитку України:

— Темпи розвитку деяких галузей ( гірничої, металургійної, кам’яновугільної, цукрової ) були вищими, ніж у центрі.

— За рівнем концентрації промислового виробництва в основних галузях Україна була лідером у Російській імперії і посідала одне із перших місць у світі. Найвища концентрація промислового виробництва зосереджувалася у великих промислових центрах Східної України та містах Півдня – Катеринославі, Одесі й інших.

— В Україні існувала нерівномірність економічного розвитку окремих регіонів ( найвищим був розвиток Півдня України, значно відставало Правобережжя ).

— Розвиток економіки та культури стримувався політичним, соціально – економічним та національним гнобленням.

— Україна не була окремим, самостійним економічним регіоном, а входила до складу загальноімперської економіки.

Концентрація виробництва – зосередження виробництва на великих підприємствах.

Спільні риси економічного розвитку:

— Широке проникнення іноземного капіталу;

— Висока концентрація виробництва;

— Боротьба двох тенденцій у сільському господарстві: американського (фермерського) і прусського (буржуазно – поміщицького) шляхів розвитку.

На західноукраїнських землях:

У промисловості переважали дрібні підприємства.

У 1902 р. 94 % промислових підприємств Галичини налічували до 5 робітників, тут діяло лише 5,5 % двигунів, що функціонували в імперії.

Із західноукраїнських земель вивозили сировину до метрополії на переробку. Сировина становила 90 % усього експорту із західноукраїнських земель в інші країни.

Найрозвиненішими галузями економіки бул — и: нафтова ( давала 5 % світового видобутку нафти ), деревообробна, горілчана, видобуток солі,гірського воску.

Залишалося поміщицьке землеволодіння. Понад 40 % орних земель належало 2400 землевласникам. Існувало малоземелля і безземелля, що спричинило велику еміграцію населення за океан.

Економічна криза 1900 – 1903 рр.

Економічна криза – тимчасове падіння, спад виробництва.

Криза в українських губерніях була глибшою і тривалішою, ніж у країнах Західної Європи.

— Важка промисловість України дуже залежала від залізничного виробництва, а воно в роки кризи скоротилося.

— Цукрова промисловість була однією із провідних галузей України, а на складах цукрових заводів накопичилося понад 6 млн. нереалізованого цукру.

— Відбулося збідніння значної частини населення, що призвело до зменшення його купівельної спроможності.

Криза охопила найголовніші галузі промисловості України, де набула найбільшої гостроти: металургійну, кам’яновугільну, залізорудну, цукрову.

Знизилися ціни на вугілля, залізо, чавун.

Зупинилося багато заводів, шахт, продукція яких не мала збуту, понад 100 тис. робітників України стали безробітними.

Із 79 копалень Криворіжжя працювало лише 41.

Економічна криза призвела до:

— Різкого скорочення виробництва в Україні ( на 20 – 30 % );

— Масового безробіття ( 100 тис. осіб );

— Посилення експлуатації та зубожіння широких народних верств;

— Розорення дрібних підприємств ( було закрито 3 тис. підприємств );

— Посилення позицій великих підприємств;

— Інтенсивного процесу концентрації промисловості.

Концентрація промисловості – зосередження виробництва на великих підприємствах.

Заходи уряду щодо виходу із кризи:

У 1902 р. в Україні створено Комітет державних замовлень, який:

— Розміщував державні капіталовкладення у синдикати;

— Розширював державні замовлення на продукцію, переважно важкої промисловості;

— Давав експортні премії тим виробникам, які вивозили свою продукцію за кордон за низькими цінами, що робило її конкурентоспроможною.

Утворення монополістичних об’єднань:

Монополії – великі об’єднання банкірів, промисловців, торговців, які виникають за умов посилення конкурентної боротьби для концентрації капіталів, щоб узгоджувати дії підприємців із виробництва і збуту товарів для одержання максимальних прибутків.

Картелі – підприємці, які виробляють однорідну продукцію, укладають угоду про розміри виробництва, поділ ринків збуту своїх товарів, рівень цін на товари тощо, зберігаючи при цьому свою виробничу і комерційну самостійність.

Синдикати – об’єднання підприємців у сфері збуту своїх товарів; вони втрачають комерційну самостійність за збереження виробничої та юридичної самостійності підприємств, що належать до нього.

Трести – одна із форм монополій, за яких відбувається повне злиття окремих підприємств однієї галузі, як у сфері виробництва, так і в сфері збуту своїх товарів.

Корпорації – підприємства ( промислові, торговельні ), капітал яких утворюється за пайової участі підприємців.

Монополізація промисловості України – закономірний результат ринкової конкуренції, яка вела до розорення дрібних і середніх підприємств.

Источник lektsii.org

Українські землі на початку ХХ ст.

Хронологія

1.Коли був проведений перепис населення в Російській імпе­рії?

А. 1897 р. Б. 1890 р.

В. 1900 р. Г. 1899 р.

Терміни, поняття

2. Який термін відповідає визначенню: «. — це процес розчи­нення раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу»?

А. Еміграція. В. Асиміляція.

Б. Інтеграція. Г. Імміграція.

Послідовність

3. Встановіть послідовність зменшення кількісного складу українського населення, яке проживало в окремих регіо­нах Російської імперії.

А. Правобережна Україна. В. Лівобережна Україна.

Б. Південь. Г. Далекий Схід, Сибір.

Відповідність

4.Встановіть відповідність між окремими українськими етнічними землями, що входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій, та національними адміністра­ціями.

В. Східна Галичина.

Г. Правобережна Україна.

Економічний розвиток українських земель на поч. -ХХ ст.

Хронологія

1. Які хронологічні межі мала економічна криза в Україні по­чатку XX ст.?

А. 1905-1907 рр. В. 1900-1905 рр.

Б. 1900-1903 рр. Г. 1908-1913 рр.

Терміни, поняття

2. Який термін відповідає визначенню: «Об’єднання підпри­ємств, які диктують умови й обсяги випуску товарів, регу­люють ціни та обсяги реалізації продукції, — це . »?

А. Об’єднання приватних підприємств.

Послідовність

3. Установіть послідовність утворення монополістичних об’єднань.

А.«Цукор». В. «Продамет».

Б. «Продвагон». Г. «Продвугілля».

Відповідність

4. Установіть відповідність між поняттями та їхніми визна­ченнями.

1. Об’єднання однорідних підприємств, яке ха­рактеризується повною втратою його учасни­ками виробничої, комерційної і юридичної са­мостійності та підпорядкуванням єдиному управлінню.

2. Об’єднання підприємств, що виробляють од­норідну продукцію і створені з метою спільної комерційної діяльності (визначення цін, збуту продукції тощо) та отримання більш високих прибутків при збереженні виробничої та юри­дичної самостійності кожним підприємством.

3. Об’єднання промислових, фінансових та торговельних підприємств, які мають обме­жену самостійність і підпорядковуються єди­ному керівництву.

4. Об’єднання групи осіб з метою організації спільної роботи на колективних засадах.

5. Самостійна юридична особа, яка забезпечує виробництво товарів і послуг для задоволен­ня потреб суспільства з метою отримання прибутку.

Політизація національно-визвольного руху. Виникнення політичних партій

Хронологія

1. Коли і де було створено Українську радикальну партію?

А. 1904 р., Київ. В. 1902 р., Харків.

Б. 1900 р., Львів. Г. 1901 р., Катеринослав.

Источник mylektsii.ru

Причини економічної кризи, успадковані від СРСР.

Найважливішими ознаками економічної кризи 90-х років в Україні є:

  • 1) різкий спад виробництва ВВП, обсяг якого скоротився у 3,5 рази, а відновлення рівня ВВП 1990 р., за оптимістичними прогнозами, відбудеться лише у 2015 р.;
  • 2) бурхливі темпи інфляції передусім у першій половині 90-х років: у 1992 р. вони становили до 3000 %, у 1993 р. — понад 10 000 %;
  • 3) масове безробіття, яке, за даними МВФ, охоплювало приблизно 35 % працездатного населення;
  • 4) катастрофічне зниження життєвого рівня переважної більшості населення — за різними оцінками від 5 до 10 разів; найвірогідніше, що життєвий рівень знизився приблизно у 7 разів;
  • 5) масова міграція робочої сили за кордон (майже 7 млн осіб);
  • 6) стрибкоподібне зростання зовнішнього боргу: якщо у 1991 р. він становив майже 400 млн дол., то в 1999 — понад 12 млрд дол.;
  • 7) різка поляризація суспільства;
  • 8) значна депопуляція населення: з 1990 по 2003 рік чисельність населення скоротилась на 4,5 млн осіб.

На відміну від класичної кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, з кінця 1990 р. відбувається криза недовиробництва, яка за масштабами не має аналогів. Навіть у СРСР під час Другої світової війни падіння промислового виробництва становило 30 %.

Сукупність причин соціально-економічної кризи в Україні доцільно поділити на три основні групи:

  • 1) успадковані від колишнього СРСР;
  • 2) зумовлені непродуманістю реформаторських дій з часу проголошення незалежності України;
  • 3) зумовлені перехідним періодом трансформації існуючої економічної системи в іншу.

Усі три групи (або підсистеми) причин органічно пов’язані між собою. До основних причин першої групи належать:

1. Тотальне одержавлення економіки, власності на засоби виробництва (92 % з них перебували в руках держави, загальносоюзних міністерствах і відомствах). Внаслідок цього в економіці майже повністю був відсутній плюралізм типів і форм власності (колгоспно-кооперативна власність також була значною мірою одержавленою) і відповідних форм господарювання, що виключало дію конкуренції і спричиняло надзвичайно низьку конкурентоспроможність промислової продукції СРСР на світових ринках (лише до 12 % її вважалося конкурентоспроможною), експорт на ці ринки переважно енергоносіїв (приблизно 70 % ), наявність затратної економіки.

За умов глибокої енергетичної кризи і зменшення державного сектору в 2003 р. до 20 % енерговитрати на одиницю продукції національного доходу загалом теоретично мали зменшитись, але цього не сталося. Енергомісткість національного доходу лише за період 1991—1993 рр. збільшилась на 25 %, а електроємність — на 41,1 % при зниженні обсягів виробництва в 1992—1993 рр. на 20,6 %. У наступні роки негативна тенденція наростала.

  • 2. Глибокі диспропорції в економіці. За роки незалежності співвідношення між групами "А" і "Б" в Україні не поліпшилося. Це пояснюється насамперед більшою глибиною кризи в галузях легкої, харчової промисловості та інших галузях групи "Б", що є ознакою економіки, орієнтованої не на людину, а на виробництво заради виробництва.
  • 3. Антидемократичний характер управління державною власністю, а отже, і державними підприємствами: панування адміністративно-командних важелів у народному господарстві, їх надмірна централізація в руках загальносоюзних міністерств і відомств.
  • 4. Зосередження 95 % всієї власності, розташованої в Україні, в руках загальносоюзних міністерств і відомств. Воно зумовлювало створення "гнилих" морів, будівництво атомних станцій з недостатнім рівнем безпеки поблизу великих міст, надмірної кількості "брудних" виробництв тощо. Був відсутній регіональний міжреспубліканський госпрозрахунок, через що з України безоплатно вилучалось до 10 % створеного на її території національного доходу.
  • 5. Відчуження трудящих від засобів виробництва і результатів праці, процесу праці (тобто переважання ручної та незмістовної праці, відсутність дійових стимулів до праці, панування "зрівнялівки"), управління власністю, економічної влади на підприємстві. Найбільше відчуження від власності виявлялося у масовому її розкраданні. Таке тотальне відчуження за роки незалежності значно посилилось і відбувається як у межах державного типу власності, так і різних типів капіталістичної.
  • 6. Значна мілітаризація економіки. На воєнні цілі витрачалось до 35 % ВНП, або майже 300 млрд крб., на рік (хоч офіційні дані були в кілька разів нижчими). В Україні після розпаду Союзу залишилось приблизно ЗО % військово-промислового комплексу (ВПК) СРСР, до 80 % підприємств галузей машинобудування займалися виробництвом зброї. Оскільки економічна конверсія відбувається обвально і некеровано, тягар ВПК став вагомим негативним чинником руйнівних процесів у економіці.
  • 7. Надмірна централізація при перерозподілі національного доходу через державний бюджет. З республік вилучалося 70 % створеного національного доходу, значна частина якого згодом поверталася через механізм загальносоюзного фінансування розвитку освіти, охорони здоров’я, інвестицій тощо, але при цьому з України вилучалась частка цього доходу на користь інших республік. З проголошенням державної незалежності в окремі роки ще більше зріс централізм Києва щодо областей, який послабився лише у 2004р.
  • 8. Політика пограбування села. Вона виявлялась у перекачуванні значної частини створеного сільськими працівниками національного доходу на користь промисловості через механізм цін і низький рівень продуктивності праці. Така політика ще більше посилилась за роки незалежності, внаслідок чого з села викачувалось щорічно до 10 млрд грн., але не стільки на користь промисловості, скільки посередників — представників кланово-номенклатурної еліти.
  • 9. Значна монополізація економіки.
  • 10. Величезне фізичне та моральне зношування основних фондів, низька продуктивність праці. Фізичне зношування у промисловості становило до 60 %, моральне — майже 90 %, а далі ситуація ще більше погіршилась.

Отже, недоліки попередньої економіки у процесі розбудови незалежної держави ще більше зросли. Але це не означає, що поглиблення соціально-економічної кризи закорінене в здобутті Україною незалежності. Воно спричинене некомпетентністю влади, гіпертрофованим прагненням до особистого збагачення осіб, які мали доступ до національних багатств, криміналізацією економічної сфери та іншими чинниками. За відсутності цих чинників кризи в Україні могло не бути.

Источник pidruchniki.com

Комментировать
0
24 просмотров
Комментариев нет, будьте первым кто его оставит

Это интересно
Гипертония
0 комментариев
Гипертония
0 комментариев
No Image Гипертония
0 комментариев
Гипертония
0 комментариев
Adblock detector